ЩАСЛИВА МИТЬ

Я Літо п’ю по краплі, по ковточку,

Смакую його терпкість, як вино.

Всміхаюсь кожній квіточці й листочку,

Які зів’януть скоро все-одно!

Бо, в світі, все проходить та минає,

Хапай-же на льоту, щасливу мить!

Вже Літо повз екватор пробігає,

І от-от свіжим листям відшумить!

Проснися зранку й вибіжи до сонця,

Відкинь, умовності гнітючі, та діла!

Послухай спів пташиний за віконцем,

І чари, Літечка живого, вчуй сповна!

Блукай дібровами, й тінистими гаями,

Пірнай у бархатну гущавину лісів.

Вдихай, настій трави, аж до нестями,

Що сплівся з духом ягід та грибів.

Чека́ню вірші я та Літо прославляю,

В рядках підрівнюю я рими кривизну.

А що ж, мене, на це так спонукає?

Чи радість, чи журба.. Щось не збагну!