Щастячко.

Агов! Чи є люди у хаті?

Дорослі. Маленькі. Усі.

А можна до вас завітати?

Що, можна? Велике мерсі.

Хоча тут у вас тіснувато,

Та це не завадить мені,

Я місця займу небагато,

Ще вистачить вашій рідні.

Присяду на лавку тихенько,

Торбинку свою розкладу,

Ось світло, ось думка легенька,

Ось жадане слово в меду.

Тепер оминуть вас спокуси,

А з ними розлуки та зло,

Тому що я Щастячком звуся,

Пробачте, що довго так йшло.

(малюнок Ніно Чакветадзе)