Шепіт міст

Де камінь мовчить про долі,

А вітер нишком ходить між дворів,

Де сплять легенди в позолоченій неволі,

Там шепіт вулиць будить сивий гнів.

У Вероні час застиг на хвилі смутку,

Там кожен крок — мов сповідь для душі,

Там тінь Джульєтти, мов пташина згубка,

Співає пісню ночі у тиші.

В Брюгге, де канали — дзеркало туманів,

І ліхтарі ховають суть речей,

Шукаєш сни у сутінках розстання,

Між казок веж і хвиль старих ночей.

А Толедо, немов птиця вранці,

Що сипле золотом із гір.

Там хмари пливуть у сонце, мов у багряниці,

І тчуть під небом вічний світ.

На Хрещатику зірка шле привіти,

І храми сяють в обіймах ясних слів,

Там Київ тихо шепче: "Будьте коханими,

Знайдіть у вічності свій ладний спів".

Мадрид мріє під небесним вальсом,

Його пісні звучать у квітучому саду.

І кожен крок крізь вікна та двері

Дарує серцю ще один порив.

Любов ширша, ніж здається на початку,

Вона дихає крізь вітри і слова,

Куди не йдеш — ти тчеш свою зернятку,

А місто — це пам’ять, що жива.