Шепочуть мамині вуста

Дітей заждалась тиха мати,

На жаль, немає і листа…

– Нема часу, щоб написати, –

Шепочуть мамині вуста.

Не раз вона їх виглядала,

Дозріли вже не раз жита…

– Це, мабуть, знов зажура давня, –

Шепочуть мамині вуста.

Згадає ненька – і всміхнеться,

Що десь онука вироста…

– Пошли їй, доле, ніжне серце, –

Шепочуть мамині вуста.

Вона б сама до них летіла,

Та відлетіли вже літа…

– Пошли їм, доле, мужні крила, –

Шепочуть мамині вуста.

Весна вітає землю отчу,

Вертають птахи до гнізда…

– Чомусь недобачають очі, –

Шепочуть мамині вуста.