“Ще днів моїх багато за горою”

Ще днів моїх багато за горою,

За зорями в небесній глибині.

Все, що було, згубилось уві сні,

Лиш те, що буде, володіє мною.

Опалене жагою весняною,

Чуття будущини живе в мені.

В моєму серці, наче в стремені,

Нога часу з острогою тугою.

Та є на світі лагідна рука,

Яка в мої думки і сподівання

Вливається, як в озеро ріка.

Вона дає моїй душі сіяння

І дбає, щоб не згаснула зарання

Відлита в слові кров моя дзвінка.

***