Щирість

Понад щирість людську, понад слово

правдиве

Ані радості в мене, ні щастя нема.

Що було б, якби з нами лукавила нива

Чи прийшла замість літа підступна зима?

Хай тобі залишається хитрість єдина,—

Як створити живе із металу і скла…

Не тому ти не мавпа уже, а людина,

Що навчився ховати думки та діла.

Світло прямо іде — без лукавства і зради.

Морок нишком плазує у тиші німій.

Не тому ти людина, що вмієш на вади

Звабний глянець покласти у блиманні вій.

І піднятись над іншими, і затоптати

Все, що просто зростає — як зорі живуть…

Ти людина тому, що із власної хати

В небо шлеш нелукавої думки могуть.

Не впадаєш у розпач з невдалої спроби,

Повним серцем приймаєш хулу і ясу.

Ти людина — для тебе дешеві оздоби

Не затьмарять нещадної правди красу.

Я те звідав не раз: важко бути відвертим —

Ще посланці пітьми павутину снують…

Ти людина тому, що умієш померти,

Якщо мовити правду тобі не дають!

27.06.1973.