Що хочеш ти? Спокою під крилом

Що хочеш ти? Спокою під крилом

оцього даху, що гримів, як бубни,

коли кохання, рятівне і згубне,

вривалось, ніби вітер, напролом,

і ми кружляли!.. передзвони рук,

тугих і чистих, наче мокрі весла,

будили нас, і ніжні рукомесла

витворювали промінь, пісню, звук.

А нині ми завмерли, як зима.

І ти така, немов ідеш сама

кудись, де в тіло струми б’ють співочі.

І тиша повнить вени голубі.

І хтось далекий зріє у тобі —

легке дитя, маленька грудка ночі.