Що нам морок!

Там, де вітер

Лепетень

По підметах спорохнялих,

Коливались

Златовіти –

Йшов новітній день!

Гей! Сідаймо всі на релі –

Гайдабурити гайда!..

Морок, смуток? Я веселий –

Молотка дзвінкий удар!

Тіні –

Зникли. Вечір синій

І – кривавий…

Що мені?

Я до цього також звиклий,

Як до мене тьмяні сни.

Уквітчали

Небо зорі…

Зорі списики у простір.

І сьогодні, як і вчора,

Морок хмуриться від злості.

А у мене біля серця

Сиза горлиця туркоче,

Серце з ретязя зірветься

І голубку залоскоче.

Що нам морок, що нам смуток?

Ми йдемо – наперекір,

Ми – весни найперші гуси,

Наші дні – бурхливий вир.