“Що сама тоненька, як бриндуша”

By Вінграновський Микола

Що сама тоненька, як бриндуша,

Бистроцвітна, як бриндуша, теж…

Придушила душу й далі душиш,

Дихать мені, диху не даєш-

Мало тобі, бачиш, тобі мало

Рук моїх німих і не німих —

Я божився, клявся я вокзалом

Утекти, але втекти не міг.

Гоїв, гоїв, давні гоїв рани,

Як нові димлять вже, наче дим, —

На старі на золоті кайдани

Молоденькі впали кайдани.

1982