“Щока та тінь, та тінні очі”

Щока та тінь, та тінні очі,

І ми самі на самоті…

І дощ цілує опівночі

Кульбаби очі золоті.

Десь кінь ірже — його не чути,

Десь хтось іде — його не знать.

Тебе любити — не збагнути,

Прощанням щастя доганять…

Не все те є, що мало бути,

Бо й щось до нас було-збуло.

Але в кульбабі дощ забутий

І зуби білі, мов різдво.

На віки вічні і назавтра,

Як і на вчора, як тепер,

Як мерзлу землю гріє ватра, —

Доки в землі я не помер.

1979