“Схилив я голову і йду поволі”

Схилив я голову і йду поволі

Дрімучим лісом в самоті.

Навколо осінь. Надо мною

Кружляють квіти золоті.

Безмірна тиша. Спів веселий

Давно-давно помалу стих,

Як пісня матері моєї,

Як гомін друзів молодих.

Іду… Усім чужий, далекий…

Ніхто не скаже: “Брате мій!”

Ніхто руки мені не стисне

В землі холодній і німій.

І коли я впаду безсилий,

Ніхто не спиниться йдучи,

Хіба що вітер полудневий

Крилом пригріє летючи.