Шинсу*

Як білих та відчайних

Боїться темний ліс!

Як кошики березові

Риплять для диких кіз!

Корогви вдячні й людяні,

Вітрів великих лев,

Важкі вериги хутряні

Натягнуті як нерв.

Співає дзиґа й падає

На бік, на два, на три!

Ведмеді, риби , ворони

Не знають змісту гри!

Здається - коні хмарами

Вже досягли Шинсу*,

Дивуючи смарагдами

Усіх хто ще внизу…