Щиро. 6#14

Щиро, цікаво мені, як твої справи,

Не хочу нав‘язливим бути, пробач,

Але інколи дивують ці, мої прояви -

Сумую без сенсу - без книги читач.

Як із героєм книги - знайомі ледве,

І по обкладинці розуміючи розпач,

Я б тебе запросив на вино дешеве

Але в тебе вже є, своє вино, поруч.

Прив‘язуютесь рідко, малопомітно,

Частіше до предметів тупих і бездушних,

Між ними намалювані вже полотна

Їх днів самотніх і буденно скушних.

Щиро, як справи? Що там нового?

Хочу прикинутись дурнем, пробач,

Інколи, хочеться спілкування живого,

Хоч я і тікаю від словесних невдач.

Як із героєм серіалу - кумедним, незграбним

Зі мною, ти лише втратиш свій час

Як мебель стару - залиш занедбаним

Можливо, так буде краще для нас.

Прив‘язуютесь рідко, малопомітно,

Частіше до предметів тупих і бездушних,

Між ними намалювані вже полотна

Їх днів самотніх і буденно скушних.

Щиро? Не так мені вже і цікаво

Жити життя - це грубо, пробач.

Пішли, не сумуй, вип‘ємо кави -

Я в будь якому стані її споживач.

Як із тупим бездушним предметом,

Не варто очікувати для себе чогось.

Малюєм завідома погані портрети,

І хибні надії покладаєм в когось.

Прив‘язуютесь рідко, малопомітно,

Частіше до предметів тупих і бездушних,

Між ними намалювані вже полотна

Їх днів самотніх і буденно скушних.

Artist: Vaishali Bhat