Школярка я, школярочка

Вечір запанує, - школа стихне вмить

У неоновий поринуть світ дома...

Ти став ближчим серце не болить...

І не почуваюсь зовсім, як сама...

Як по річці слизькій разом у кіно,

Лід асфальту, відчуваєм, біль - сльоту.

Ти зумій мене лиш вислухать... Вино

Від любові трунком зве бажань мету.

Школярка, я школярка і у млості я,

Я у душі непевна і наівна всеж.

Бо від образ, страждань, болить, душа моя,

А у поганих, прикрих дій не має меж.

Школярочка, моя кохана скориться,

Чекаю я коли настане краща мить...

Мені зізнатися в коханні хочеться,

Але ж це, в школі, мама не велить,

Ніч змахне крилами, і опанує тиша всім, 

Губ сухих німота, - мене ти вислухать зумій.

Знаєш, я – сильна, так, але й самотність знаю втім.

Хочу я, так хочу милий, будь лиш мій.

Неба край не питай, - розтанє зірка золота.

У любові не вчать як поважати всіх хто є,

Час не має, потай, того чого не зна мета..

Необачна ніч зве, що не бажає, - не моє...

Школярка, я школярка і у млості я,

Я у душі непевна, і наівна всеж.

Бо від образ, страждань, болить, душа моя,

А у поганих, прикрих дій не має меж.