Шлях

Застигли сльози на морозі

І все чекають на весну.

Моя душа в крихкій облозі,

От-от і більше не знайду

Свій шлях, спокутаний гріхами,

Ту радість, що дарує мир...

Загублену недбалими вітрами,

Покинуту і зослану в пустир.

І нехай зі мною поряд

Будуть думи і пітьма.

Відшукаю рідний погляд,

Де здавалось і нема.