Шлях обраних

З неба чорного тьмяні зірки,

як раніше, летять до ставу.

Не забути і через роки

дикий степ, і у пояс - трави.

Сонцем вщент ті опалені дні,

шабель дзвін і пекучі рани.

Рахували ми дні земні,

і відходили надто рано.

На могилі кобзар застиг,

сивий чуб і засмаглі руки,

Не жалкуй, якщо щось не встиг,

свою справу завершать круки.

Лиш єдиного не забувай,

серед буднів лихої омани.

Боронити свій рідний край -

то є шлях лише для обраних.