Шматки (55)

Лиш пошматовані уста,

не дочекаються цілунку.

Закономірність є проста,

що шрами прагнуть візерунку.

Поранений прагне спасіння,

бажання жити до кінця.

А пошматовані суцільно,

прагнуть рятунку мов серця.

Розбиті чаші просять клею,

пляшки не варті і сміття.

Різниця неба між землею,

кількість надії на буття.