що це

що це

втискає величезне сонце мені між лопатками

годує щодень не розтуляючи рота

а поки я сплю око виймає за оком

і голови білих півоній вкладає натомість

заюшені соком червленою теплою м'якіттю

дні що зболіли у пульсах міської аорти

я їх повиписую цими надгубними знаками

кожну шпарину ще незагрубілу

ними заповню

пливе твоя чайка із напівсну напівпам'ятна

на берег брови хвиля іде з бурштинами

і ти у човні лебединий до ока причалиш

я боюся води

але умію чекати