Що ти робиш?
Written 2025-10-23 - 2025-10-23
хотіла там собі щось придбати
Вона щось приміряла,знов та знов
Та прийшла мати її забрати ,
у попихах вона забула там кофтиночку свою.
І повернулась щоб забрати,
але нажаль відразу не знайшла,
а мати почала її ображати,
дівча стулилося і плакати почало
дивилася на маму такими очима...
і тут у хід і руки вже пішли по обличю та плечах била дитину....
Що ти робиш? Спинись! Я не стримаю сліз.
Хіба рука, що ніжила, повинна бити?
Хіба так вчать, коли дитя несе свій хрест,
Коли воно лиш починає жити?
Яка ж ціна вчинку, що ти їй даєш?
Чи ця річ варта болю і ганьби?
Дивись, як очі повні страху, як вона тремтить,
Хіба так виглядає любов? Скажи мені!
Вона забула. Так, забула, це дрібниця!
Ти ж пам'ятаєш, скільки разів забувала ти?
Натомість ти била, і цей біль не припиниться,
Він вріжеться у пам'ять, щоб її розбити.
Зупинись! Вчинок... Він нічого не коштує!
Він просто порох, що розвіється в вітрах.
Але мале обличчя, що так гірко плаче,
Воно побачило в тобі свій найбільший страх.
Одяг ти купиш знову,і якусь річ ти можеш склеїти
Та не поверниш вже любов та віру у добро
Та щасливі очі твоєї малечі вже не засіять знов
Ти – її безпека, а не ворог злий.
Ти – Мати, ти дала їй світ, а не руїни.
І ця кофтинка, що лишилась на землі,
Не варта зламаної довіри дитини!