Що тобі зробило бандерівське дитя?

Що тобі зробило, **Бандерівське дитя**,

Що ти несеш лише руїну й сміття?

Яку образу на тобі тримає світ,

Що ти не знаєш у житті солодких літ?

Твій погляд ріже, слово — гострий ніж,

Твоя душа сховалась серед веж.

Ти не приймаєш світу і добра,

Твоя єдина мова — це війна.

Чого ти хочеш? Зламати, розірвати?

Своєю злістю все життя пошматувати?

Тебе ж приймали, як сестру й дитину,

А ти зробила з дому — руїну.

Тебе вчили любити, та ти обрала злість,

І в серці своїм несеш гірку повість.

Моє тепло ти просто розтоптала,

Немов була мені ти... ворог з-за Уралу.

Тож хай твій вибір — це твій біль і шлях,

А я знайду свій спокій у зірках.

Адже твоє "щастя" — це лише ілюзія,

А справжнє життя — це світла **контузія**.

***