штиль

море спокійне, синє і незворушне.

ані вітринки: тиша, сонце і штиль.

Господи, порятуй наші грішні душі:

штиль — це найгірше, це всіх нас занапастить.

море жорстоке, море не хоче шторму,

море вбиває тишею своїх хвиль.

жоден моряк не побачить рідного дому.

вітер їх прокляв і не торкнеться до вітрил.

море жорстоке: синява його темна,

що за чудовиськ ховає на глибині?

старі матроси кажуть, що все даремно,

не ворухнеться море в найближчі дні.

море чекає, як звір на здобич у пастці,

в моря є час, всіх одразу не забере.

море чекає… ось-ось запаси скінчаться,

і тоді море усіх поволі зжере.

море карає — усі були йому винні,

в води морські проливали невинну кров.

немає прощення, і штилю заплатять ціну

ті, хто посмів розгнівати море знов.

море сміється, а може, це вже примари,

з голоду їли би навіть своїх мерців.

море сміється: а ось тепер як вам, гарно?

як вам, убивці, ви все іще молодці?

море ховає безліч таких історій,

як покарання тягнуло катів на дно.

грішникам краще зовсім не йти у море,

але й на суші розплата жде все одно.