Шви любові

Наші серця вишиті, мов квітки,

Узорів мільйон, кольорів палітра,

Вони – як вітри, що вʼються у світі,

І кожен дотик залишає сліди.

Наші серця зболені, з розбитими крилами,

Потрепані, наче старі мозаїки,

Але навіть у цих тріщинах між нами

Залишаються спалахи світла й тепла.

Зшиті нитками тягучими, міцними,

Немає болю, коли разом ми,

Бо навіть у смутку, в жорстоких годинах

Ми не перестаємо любити, мріяти, жити.

Серце моє – твоє відображення,

Як зорі на нічному небі: у них світло,

Так і в наших серцях –

Залишаються любов і вічна сила.