Сідай поруч і слухай

В кімнаті оцій чорно-білі примари. Знову

Ти сидиш у профіль, фрази пливуть шрифтом.

Спокій знайомого голосу і музики витікають із грамофону.

Край неба у твоїй кімнаті і яблуні за вікном

І тому я кажу не чудернацькі, ні не дивні, вслухайся,

В оці надто славні струнні, музики часу в оці,

Що блукають повітрям у променях сонця крихти,

Вслухайся, зникни, вслухайся і розчинись!

Струнні, флейти, труби, послухай, повторено...

Час, послухай, безликий, послухай, час

Ти чуєш трубу, що серце чиєсь відтворює,

Ти чуєш звучання того, що іде крізь нас.

І сіре повітря здається мені, — а тобі? — партитурою,

І шелест дощу наче голос звучить у серцях

І в залі грудей роздається його відлуння.

Дивись горопашний, страхайся нещасний, вдихай.

В кімнаті оцій чорно-білі примари. Знову

Ти сидиш у профіль, фрази пливуть шрифтом.

Тривога знайомої музики витікає із грамофону.

Край неба у твоїй кімнаті і яблуні за вікном

11.06.2024