Сидиш — смієшся

Сидиш — смієшся.

Потім — тиша.

І плач без слів

стискає скроні.

Біль не кричить —

він просто вище

Осівши тінню

на долоні.

Все проти.

Навіть крок —

як зрада.

У кожнім русі —

пізній жаль.

Колись тут дім

тримав порядок,

Тепер — ні вікон,

ні бажань.

Двері схилились.

Фарба злилась.

Над ґанком —

ніч, глуха й німа.

В душі — будинок

без обличчя.

Вогонь погас.

І тишина.