Сидів диявол і читав вірші

Сидів диявол і читав вірші

Читав вірші мені на вухо

А ті слова уже і не лихі

Та чомусь у горлі стало сухо

"За ким ідеш й чому сумуєш?

Та втікати знов не смій"

Він все питав: "Мене ти чуєш?"

Та я лиш чую голос свій

Той знову рвав мені волосся

Кусав старанно пальці рук

Та не було в мені злості

Я вже відчув достатньо мук

Він лиш згодом геть стомився

Та усівся на плечі

І весь час як я туди дивився

Сидів диявол і читав вірші