Я в'язень своєї уяви.

Ховайся ти де зможеш 

Стрибай ти у вікно

Я йду по тебе "любий друже",

Зустрінемось колись ми всеодно 

 У хвилі тих думок

Про замордовані часи ,

Згадай про те, що витворів зі мною

Який я зараз, весь я у вогні.

День за днем  я кликав на допомогу

Замкнутий у ланцюгах,

Хотів бодай хоть краплю льоду 

Але натомість получив удар

Усе минає, рани  заживають,

Але одне лишається надовго,

Це спогади, ті самі спогади,

Вони ніколи не залишать нас з тобою

Тож де б не був ти

Спогади про мене знову, 

Загонять тебе у кут, з якого вийти зможеш ,

лише одним  шляхом  на волю...