Сімейна хроніка Початок

Хіба не вигідно

дві давні гуцульські родини

(трохи в неповному складі)

поселити

на одних двоповерхових нарах

у бараці в Караганді? –

холодна зима сорок сьомого

буде для них теплішою.

Хоч за ними залишено

єдине право – на тиф,

зате мудро враховано психологію:

у горах теж так живуть –

на горі і на долині.

Є свої переваги:

частіше аніж раз на рік

(на Великдень біля церкви)

можна мирно побесідувати.

Одне слово, жити можна,

тільки б дитя на горі

не замерзало уві сні,

бо остання грудка захованого цукру

розмокне на долині.

Але все ж усім добре,

особливо легіню і дівчині,

та й двом матерям, звісно,

бо як встане одна опівночі

до тільної корови,

то друга зможе відрадити:

до стайні прокуравської – далеко,

та якби не підписались на довічне поселення,

добігла б, мабуть,

і на світанку в барак

маленьке теля внесла б.