синдром відкладеного болю,

Є хвороба - синдром відкладеного болю,

Від неї щоночі помираєш поволі.

Тому що весь біль відкладаєш на потім -

Твої нутрощі тобі, неначе хутро для молі.

Є хвороба - серця зогнивають поволі,

Намагаючись позбутись непромовленого кволо.

Розбиватися об будні непереливки знову -

Це синдром потаємного слова

Є хвороба. Її позбутися важко

І тяжко, неначе ти занурений в пляшку

Розхристаний корабель гине вихором слова

Щоночі помирає поволі, знову.

Зло не йде наодинці - так і хвороба не одна,

Постійно вишукує нам пусті-гнилі слова.

Смерть для кожного з нас готує вирвані омоніми -

Римує імена на похоронних церемоніях.

Холод. Я відчуваю холод. Цей голод тисне знову,

І морок огортає - ілюзія не нова

І кігті просинають знов приспану потвору.

Знадвору підкрадеться відкладений біль.

Цей холод зігріває сіяннями відплати,

За кожен марний промінь, за спорожнілу хату -

Заплатиш! І за помилку вчорашню

Сьогодні за сніданком поцілуєш мурашник.