Синичку ніжить горець

By Ірина Юрко

Синичку ніжить горець,

Палко цілує,

А наш розбійник морозець

Тебе малює.

Виводить пензлем візерунки,

Складає в гаму,

А ці проникливі малюнки,

Шукають барви.

Забутий дивний олівець

На підвіконні,

А наш мрійник, старий митець,

Сидить в салоні.

Не говори, що я смішний,

Це так, забава,

Я розумію, що малий,

А ти – ласкава.

Я чую голос твій дзвінкий,

Він б’є у вуха,

А я такий же, гомінкий,

Швидкий, мов муха.

Не ображайся, не гнівись,

Я лиш жартую,

Краще на мене подивись,

Як я танцюю.

У вальсі сніжнім, чарівнім,

Лечу на крилах,

Та із казкових, дивних снів,

Несу вітрила.

Я лиш бажаю, аби ти –

Була щаслива,

І в мареві моїх світів –

Здійняла крила.