“Синиця в волоссі”

Синиця в волоссі…

А де ж їй гніздитись, скажи?

Мороз перепалює ліс на вугілля,

повітря клинцюють лискучі сталеві ножі,

та прорізи враз засипаються сіллю.

Скажи мені, друже, а де ж мені жить,

у серці чиєму питати притулку?

Вже обруч стискальний сталево дзвенить,

аж тіло, мов крига, потріскує лунко.

Гадав, що приб’юся листком до стовпа

а чи покотьолом до рідної хати,

та міцно землиця до ніг прилипа:

і вже не ступнуть, аби плоть не зірвати.

Земля кружляє, а значить, і ти —

очима до сонця — летиш без спонуки.

Синичка, спурхнувши, свиськоче: — Лети!—

І кида пір’їну у руки.

***