Синє

Червоні ружі синьою водою

В саду учителя я поливав.

Тремтіли мушки чорні наді мною,

Благеньку хмару вітер колисав.

На вікна вився виноград зелений,

Немов землі несказані думки.

Дуби гойдались, і тремтіли клени,

Вгорнувши небо в стомлені гілки.

А поза тином, вибитим вітрами,

Жили шляхи, і села, і міста,

Жили народи, вгорнуті віками, —

І кожен вік до ста літ доростав…

Стелилась тінь спокійна, як мислитель,

З діброви чувся шурхіт хворостин,

Стояв задумливо, зіпершися на тин,

З чолом Вітчизни білий мій учитель…

1956