Синій омут

…повсть на диво невагома,

у високих ботах чаплі,

хмари п’ють серпневу спеку,

дятли б’ють у верби збляклі,

дама пік шукає дельту,

мліють вигини у сукні,

хижаки радіють зорям,

жебраки жебрають будні -

не інакше то вже вічність

віддзеркалює вчорашнє

посивілих і двобічних

над водою щук домашніх,

наче краплі синій омут

в тиху ніч – малу тривогу,

віють віяла космічні,

чумаків беруть в облогу

безупинно ворон кряче

дамі пік в життя конверти-

кінь несеться ,коник скаче -

ні здогнати, ні завмерти…