синій янгол

синій янгол

до мене приходить щоночі:

крила у нього гострені,

пір'я - наче луска,

і риси його лиця

до найтоншої лінії

точені,

а крізь них проступає складна,

не одразу помітна краса

і сочиться блакитний струм,

наче темряву випили вдосвіта,

кожен закуток має нить

до неонового плаща;

то, напевно, мій друг там у себе

попід зливами вештав хорошими,

бо стікає із газових вій

тепла

вода, як душа

і не знати, вже скільки літ

його очі густі і наморені,

як поглянеш - не янгол стоїть,

а звичайна людина з крильми.

ти так само, як я, пережив

час цвітіння, обрамлений голодом,

так візьми все, що є на столі -

цей живий нерозділений плід

і нехай тобі буде за двох

в цьому домі так вільно і радісно,

наче ти й не блукав у віках

і над морем у шторм не літав.

там, де вився оранжевий змій,

тепер сині спалахують абриси,

і збулося усе, що являлося

на пташиній долоні твоїй