“Синій сон у небесному морі”

Синій сон у небесному морі,

Сплять часи, і віки, і літа.

Я лечу у сіянні прозорім,

Труться зорі німі об літак.

Спить жадання якесь таємниче

На всесвітнім святковім чолі,

Тиша тишу по імені кличе,

Пахне пилом і потом Землі.

Пахне сіном з Чумацького Возу,

Що мені сивиною сія,

І тремтить, як стебло верболозу,

Зачарована мрія моя…

Доки в серці бажання не пізні,

Доки юності чиста пора, —

Подаруй мене, Земле, Вітчизні

І води подаруй із Дніпра.

Доки доля дорогу стеле,

Доки в снах я літаю ночами,

Доки весни стоять за плечами, —

Подаруй мені дівчину, Земле!

Там, де хата всміхається біло

У свої батьківщинні ночі,

Подаруй мені сльози дівочі

І в коханні настояне тіло.

Подаруй мені думи прозорі

І краси на шляху віковім,

Синій сон у небесному морі

І безсоння у морі твоїм…

1957