сіра пташко із очима зав'язаними

сіра пташко ти живеш у мене за рогівкою лівого ока

б'єшся там у стелю набілену 

у вікна сухі і глибокі 

скляні коридори виходять з кімнат

і стають твоєю дорогою 

дощ вже давно перестав омивати 

загрубілі рами під повіками строгими 

сіра пташко із абрисом білим 

над понуреною головою 

я чую як ліси шелестять твоїм іменем 

і тягнуть руки услід за тобою 

їх смарагдові пальці торкаються пір'я 

і наче коштовності перебирають 

тобі не вірять тобі не вірили 

що ти літаєш 

а ти - 

літаєш 

я встану рано - і ти прокинешся - 

і буде в тілі рости пропасниця 

тебе любитимуть 

тебе любитимуть 

сіра пташко сумна і образлива

бо я візьму і по ниточці вирву 

тебе розніжену тебе розбурхану

ліловий туман поведе твої крила 

і голос трави управлятиме слухом 

сіра пташко із очима зав'язаними

що так довго жила за рогівкою

ти вся зібрана за лобом як плазма 

тільки випусти - затопиш світлом 

в тебе губи смолою помазані - 

огні і язви од змовчаних криків

ведуть по горлу усе нерозказане

щоби вилити в 

найчистішу пісню