“Сива стомлена сутінь снігів”

Сива стомлена сутінь снігів,

Слід сорочий і лисячий слід.

І під крилами хмар-снігурів

Сонця зимнього жевріє глід.

Сиво як… сивосниву сосну

Нюха заєць і тінь свою нюха…

Так і є: з глибини в глибину,

З рук у руки, із вуха у вуха

Світ кидається й спить на ногах,

Їсть і п’є, і нема йому свята…

Димно дихають в сивих снігах

Сосеняточка і сосенята…

Так і є… І з-під хмар-снігурів

Сніговіється даль-хитавиця,

Та ще приспана сила снігів,

Та над серцем зоря-вечорниця…

1965