Скальд

Там де зараз лежить асфальт

По дорозі старій, і не з криці,

Проїжджав славнозвісний Скальд

На своїй золотій колісниці.

Дарував він людям таланти.

Виявляв митців і музик,

Хто майстерно вправлявся би в танці,

Поки хист до навчання не зник.

А Земля і прихильна, й родюча

За дітей, що зродились на ній

Дивувала. І пишний, бундючний

Годувала кортеж дорогий.

Та дорогу покрили асфальтом,

І талант закопали у нім

І художники і музиканти

Стали слугами в ладі новім.

А Землі так хотілося жити!

І родити талан для дітей

Але ж ходять по ній ворожбити

І виманюють волю в людей.