Скарб

Б.Мозолевському

Пагорб я розкопав

іржавих мелодій

а ввижались мені

золоті скарби

та в таїлищах іншопланетних лодій

пам’ять зоряної доби

Я приймаю безнадеги повну дозу і

згадую рипучі скіфські пісні-і-і-і

що викручувало з себе

старого возу

дерев’яне колесо

у пітьмі

Скрегіт задавнений

тиша їсть уїжно

немащена історія десь рипить

а я сподівавсь що акордами ніжними

часу даросховниця забринить

А вони хрипкі мов кострубата мова

і деренчать

як підроблений кришталь

та зненацька в пилюці до відчаю раптово

зблискує

коштовних нот

пектораль.