Скарб

Мамо, мила, рідна Мамо,

Як чекаю я хвилини знов,

Щоб відчути Мамо, як в дитинстві,

Вашу ласку, ніжність і любов.

Здається виросла уже,

І крила вже мої зміцніли,

Але повірте Мамо, що рахую час,

І дні й хвилини, коли б Ви мене зустріли.

А Ви моя приємна й дорога,

Всю душу віддали для нас.

Нехай повік-повік в житті ,

Не згасне доброта й від нас.

Я витираю мамо сльози Вам,

Які з-за нас Ви мусили пролити,

І славлю Бога у цей час,

Що Ви дали можливість нам на світі жити.

Ви не дали для нас коштовностей й грошей,

В тій кількості, щоб легко нам прожити.

Але Матусю рідна – Ви наш Скарб,

І дай же Бог, Вам вічно жити.

***