Схід сонця

Плач, якщо маєш ще сили і сльози,

Поки горе і сум не покинуть тебе.

Так, як небо ридає в найбільші грози,

Аж доки тягар цей із тебе впаде.

Поки серце твоє молоде і шалене

Знов відкриється світу, захоче життя,

Очі засяють іскристим бажанням

Встати, боротись, іти до кінця.

Якщо треба — кричи, матюкайся, бий посуд.

Лиш прошу, не тримай це все у собі.

Знаєш, небу для того й потрібні грози,

Щоби сонце мало куди зійти.