Скидаю хреста

Скидаю хреста,

Обезкрилений лебідь,

Знімаю всі болі зі скронь…

Приносять листа

Із адресою: “Небо”.

Щасливий раптовий дзвінок.

Липневі меди,

Срібні звуки сопілки,

Троянди п’янкий аромат –

Все влилось сюди,

І внизу мілко-мілко:

“Натомлений мій адресат,

Залишилось трішки,

Ти більш не зазнаєш

Ні болю, ні втрат, ні жалю.

Ти втомишся пішки,

Не близько до раю,

По тебе крилатого шлю.

В далеку дорогу,

Що тягнеться вічність

Підеш не сама, а із ним.

Поглянь – за порогом

Секунди вже лічить

Твій янгол із німбом святим.

Чекаєш іще?

Відкрий свою душу

Йому як нікому в житті!”.

Лілейним дощем

Ллється інею кужіль,

Та ми у хмільній висоті.

Здіймаються крила,

Ввесь світ під ногами,

Мутнішає враз голова…

Я серцем закрила

Його давні рани,

Віддячив – я досі жива.