Скіфський казан

Ото були часи: щоб скіфський цар

Міг воїнів злічить — хай кожен мечник

З усіх усюд для нього вишле в дар

Стріли своєї кутий наконечник.

Заворушились табуни й гурти

У росах степового різнотрав’я.

Яскріли списи, брязкали щити

Аж десь від Каспію до Подунав’я.

І за наказом царського гінця

Всю безліч стріл в печах перетопили —

Між скелями на березі Дінця

Казан з тієї бронзи встановили.

Ледь видимий в легкому тумані,

Нещадним втіленням земної моці

З’явився цар на білому коні

Із сагайдаком золотим при боці.

Хиталось узбережжя від голів —

Та ось перед царем схилилась кожна.

Диміло вогнище: п’ять пар волів

У тому казані зварити можна.

І їх варили, їли та пили,

Та по кущах горланили без ладу.

Цар був щасливий: зварені воли —

Достатні символи земної влади.

Ну, може, ще відрізані носи,

Бо цар — як цар він дбає про

покірність.

О вільний степ! О золоті часи!

Я вас благословляю за помірність.

23.05.1981