* * *

Скінчилась лицарів і дам прекрасних

В віршах оспівана пора,

Розвіяв вітер попіл згарищ згаслих,

Забуті кодексів слова.

Мораль - непотріб, мертві ідеали...

Лежить покинутий баласт

На дні морськім. В нещадні хвилі й шквали

Несеться стрімголов фрегат.

Коли б в кишені завелись зелені,

Дарма, що мідного гроша

Не варта, навіть крихти хліба в жмені,

Запліснявілая душа.

Бляшанка на колесах не зігріє,

Салони, банки, бутіки...

Щодня повільно розум калічіє.

Замулене русло ріки,

Де протікало джерело живої,

Колись цілющої води.

В очах кричить неон, пітніють руки,

Потоки мислей в голові

Спалахують від шелесту валюти.

"Гуляймо, поки молоді!" -

Сучасне кредо... бісова приманка

Звела зі світу тисячі,

Мільярди душ! Не гриб - бліду поганку

Підсунув ворог нам в кошіль.

Всесвітня павутина нам - диктатор,

А телебачення - пастух...

Холодний погляд, серце - калькулятор,

Слова фальшиві ріжуть слух.

Себе зв'язали путами реклами,

Впряглися в трендове ярмо...

До дір протерті жовті інстаграми

Стиска стоянкове гальмо.

Повторюємо знову старі хиби,

Їмо той фрукт, що й прабатьки,

Хапаєм з жадібністю кусні риби,

Вганяючи у плоть кістки.

Із власних храмів видворили Бога,

Проказа стіни роз'їда,

Давно начхали на перестороги,

Де храм, вже - капище гріха.

Анестезія спричинила кому:

Не подає ознак життя

Набридлива триклята совість. В яму!

Нарешті обрана тропа

Вже стала вільною, ніхто не спинить...

Манúть метелика вогонь,

Та тільки той наблизиться - поглине...

В тьмі ллється світло з підвіконь

Цукрової хатини, лине запах

Медових пряників з печі,

Тістечок і прерізних шоколадних

Тортів, цукерок асорті...

Чергова жертва знов потрапить в пастку,

Не буде з неї вороття.

Де Гензель, Греттель? "Поможіть, будь ласка!"

Дарма, щасливого кінця

Чекать не доведеться... О, прозрійте!

...В барвистих, гарних папірцях

Не ласощі... Спиніться, молю! Стійте!!!

У власну домовину цвях

Вбиваєте своїми же руками...

Нам лінь і милю хоч пройти

Життя дорогою - "Порше", "Ніссани",

"Буґатті", "Лексуси", "ЗІЛи"

Партійні. "Біс із ними, водіями,

Нехай і п'яні... все одно..."

За злато ми самі законом стали,

Й чуже життя для нас - ніщо.

Забули хто ми, звідки і для чого,

Марнуєм наш короткий час.

У світі не залишилось людського,

Замовк навіки Божий глас...

Опухли вуха від гучних вечірок,

Штовхає в транс потужний бас...

У пам'ять врізались слова з платівок,

Натомість, стерся "Отче наш".

О, Боже! Хай Твоя кончина хресна

Не буде марною в злий час,

Роззявила бо пасть гріховна бездна,

Не дай же їй пожерти нас!

Затоплює міста німа байдужість,

Врятуй нас Спасе: простягни

Пробиті, зрошені любов'ю руки,

До Твого серця пригорни!

12.03.2019