Скляр

Під пахвою у мене скло

Тихесенько дзвенить у скриньці,

Дивлюсь — на обрію веслом

Зоря гребе у східній криці.

Дружок мій любий — діамант —

З кишені блузи щулить око,

Ох, як він весело в туман

Застромить погляд свій глибокий.

Іду по вулиці, а скляр

Яскравко — ранок кучерявий —

На мій дзвінкий крокує шлях

В палаючій і голосній заграві.

Один лиш мент — і діамант

Його і мій — веселі друзі

Назустріч підуть крізь туман.

І заспіває серце в блузі.

Ах, я не маю теплих слів

Намалювати ту хвилину.

Я потім довго-довго млів

І досі плавко лину-лину….