СКРИЖАЛІ ПАМ’ЯТІ

Ріка тече, не знає спину.

Роки ховаються за спину

людини.

Літа летять за вітром в полі.

Збігають швидко в кожній долі

години.

Постійно згадуєш минуле,

щоб пам’ять раптом не заснула

навíки.

Вже не повернеш днів щасливих.

Знайдеш у спогадах щемливих

всі ліки.

За тим, що кануло у Лету, –

великий жаль, немає злету

коханню.

Життя осіло, мов присіло,

на землю вміло і невміло –

згасанням.

Про давній спогад ностальгія

щасливе відео навіє…

Радієш.

І скотиться сльоза печалі,

що не повернеш ті скрижалі

надії.

Тече ріка, не знає спину.

Сховалися роки за спину

людини.

І не повернеш мить жадану,

як дівчину свою кохану,

єдину.