Слава Богу

Слава Богу

Сім’я приймає у своїй хаті дорогих гостей,

Дідусь з бабусею приготували смачні страви!

Вже давно у хаті нема ріднесеньких дітей,

А без діточок в оселі, дуже кепські справи!

Син з невісткою також у гості знов майнули,

В Одесу, до приятелів своїх – на Новий рік!

На п’ять хвилин до мами з татом заглянули,

І Соню на турботу, допоки самі на пікнік!

Софійка, дівчинка, білявочка – чотири роки,

Красуня, зайчик – під сонечком таких нема!

Перед гостями цвіркоче дзвінкіше від сороки,

Дідусь онучку милу гладить, пестить, обійма!

А гості задоволені, як місяць сяють,

Наїлись вже, напѝлись і наговорились!

Ще трохи п’ють, та речі вже збирають,

В гостях прекрасно, але вже вморились!

Гості вже біля порогу, а дідусь дівчинку питає:

«Соня, а що кажуть, як гості вже ідуть додому?»

Хоч і маленька Соня, та етикет цей пам’ятає,

Вже рік, як дівчинці це стало все відомо!

«Як гості задоволені додому вже зібрались

І готові безтурботно направитись в дорогу!

Побажати треба їм, гарно щоб добрались,

І вслід тихенько мовити: «Ну, Слава Богу»!

Леонтій Павлюк 3 січня 2024 року