“Слід копитів занесло сивим димом”

Слід копитів занесло сивим димом,

Упала гілка — лапа снігова,

І вітром, невловимим і незримим,

Гойдає омертвелі дерева.

І тіні переходять під скрипіння

Старих осик у льодовой корі,

І все життя здається тільки тінню,

І раптом — іскор налітає рій.

То поїзд лине з гуркотом і свистом,

Червоним оком блискає на сніг…

Кому ж повірить? Іскрам золотистим

Чи сивині осик, осик глухих?

1924