Слід після себе зітри

Слід після себе зітри

І більше в мені не з’являйся

В минулій секунді завмри

І в спогадах ти розчиняйся.

Нікого й нічого не треба,

Повітря лиш треба мені,

Та не обійдуться без тебе

Секунди,хвилини і дні…

Все важче… Коли ж стане легше

Все важче стає з кожним днем.

Знов не востаннє й не вперше

Наповняться очі вогнем.

Виллються знову палючі

Сльози на серце болюче.

Комусь… Та кому? Не тобі.

Склоняться очі в журбі.

Як раніше уже не благатимуть

Не болітимуть й кров’ю не литимуть

Ні за ким більше не сумуватимуть

Не казатимуть й не шепотітимуть.

Як колись більше серце не б’ється

І не буде так більше,здається,

Як тоді,коли були щасливі,

Як спливали хвилини мінливі…

Душа в моїм тілі застигла,

Я випить її ще не встигла,

Так повільно вона витікала

З мене поки себе я шукала.

Когось руки холодні торкатимуть

Й буде поруч душа не твоя…

І нікого уже не триматимуть

І поряд вже буду не я.

Хай і житиме тіло моє,

Та душа у мені вже застигла

Серце більше слізьми не поллє,

Іще випить її я не встигла…

Я існую… Для чого й навіщо?

Щоб боліло усе,що живе?

Як той час,що спогади нищив

Повз очі мої пропливе…

(с) Мілена

08.03.2013