Сліди крил

Там проявляються відбитки крил на білому полотні туману,

І вуста приховують сторінки недописаної повісті.

Недомальоване серце з відкритою кліткою, у кожній кімнаті міста

Зазиває птахів поселитися в його темній обителі.

Там, світанок зазирає до відкритих шухляд закапелків її душі,

Погляди обстрілюють зграї картеччю своєї самотності,

І здається, що ядра, обтяжених печаллю зіниць

Розірвуть

Картонне небо тягучої меланхолії.

Зрештою,

Сьогодні, вона покидає гостинний двір

Розписується у журналах осені золотим ластовинням сонця, і

Ще не зовсім голими кронами далеких сонливих доріг

Прошитих вітрами та вимощених шурхотливим листям.

28.10.2023