Сліди твої ведуть у смугле місто

Сліди твої ведуть у смугле місто,

З рудих дахів якого ллється злива,

І скиглить спинка віденського крісла,

В якому вічність поглядом застила;

За підмальовком гір, в небесних шприхах,

Лягають пишні збиті мастахіном

Білила хмар в яких маленька крихта,

Червоного і синього в картині –

Всього лиш спроба вирватись зі сну.

І ти, відкинувшись на півокруглу спинку

У темних плямах бачиш глибину

Відносного та чуєш клекіт грому

В блуканнях світла де ридають знов,

Сердешні вікна буйного пейзажу.

01.12.2020